Батьківські збори
«Стилі родинного виховання. їх вплив на навчання дітей»


Мета. Ознайомити батьків із стилями родинного виховання, обговорити, вибравши для себе найприйнятніший; обговорити проблеми, які хвилюють батьків (навчання), використовуючи інтерактивні вправи.

Обладнання: роздавальний матеріал для інтерактивних вправ (сонечко, промінці, хмаринки); пам'ятки для батьків, літопис класу, «Папки успіху».

Хід зборів
1. Слово класному керівнику про тему зустрічі.
Визначення емоційного настрою: «сердечко» (м'яка іграшка) передається з рук у руки («Які почуття мене зараз охоплюють, чому?»).
2. Озвучені і записані очікувані результати.
3. КК. Центр життя дитини - сім'я. Від неї - усе. Вправа «Коло думок» (асоціація до слова «виховання»).
4. Коротка інформація про стилі виховання. Обговорення.
Потуральний стиль. Цей стиль сімейного виховання характеризуєть¬ся насамперед тим, що з раннього дитинства батьки надають дитині повну безконтрольну свободу дій. Дорослі в таких сім'ях зайняті собою, власними справами. Їх не хвилює душевний стан дитини, вони не цікавляться її по¬требами й запитами, на вважають за потрібне звернути увагу на дитячі про¬блеми.
Непослідовно та невміло такі батьки використовують методи покарання і заохочення. Вони можуть покарати дитину й відразу вибачити, аби вона їм не заважала Головний метод виховання — «батога і пряника». Батьки ви¬будовують свої взаємини з дитиною таким чином, що мимохіть культивують у неї формування найбільш вигідних форм взаємодії з навколишніми, сти¬мулюючи прояв таких якостей, як догоджання, підлабузництво, лукавство. Батьки демонструють дитині зразки двоєдушності у взаєминах з навколиш¬німи: друзями, родичами, сусідами. У таких сім'ях у присутності дитини, а потім і за її участі обговорюють інших людей. Діти рано опановують науку вигоди, користі: корисні люди, вигідні стосунки, вигідне для сім'ї розв'язання проблем. У колі сім'ї така дитина вільна в доборі форм поведінки, але серед інших людей від неї вимагають формального дотримання правил пристой¬ності. Життя дітей у цих родинах сповнене таємниць, які вони мають при¬ховувати від сторонніх, а відтак — постійно бути насторожі. Як результат потурального стилю виховання, в дитини формується конформний соціаль¬но-психологічний тип особистості.
Змагальний стиль. Застосовуючи змагальний стиль сімейного вихо¬вання, батьки з раннього дитинства вишукують у дитині дещо незвичайне, визначне. Вони постійно заохочують активність сина чи доньки, часто не лише морально, а й матеріально. Батьки постійно порівнюють дитину з її однолітками і дуже переймаються, якщо порівняння не на її користь. Аби розкрити здібності дитини, дорослі надають Ш можливість випробувати себе в різних видах діяльності. Іноді це призводить до того, що дитина стає аж надто впевненою у власній вищості Якщо ж вона раптом зазнає поразки, це може спричинити депресію та апатію. Участь дитини у безлічі гуртків і секцій породжує проблеми зі здоров'ям, хронічну перевтому.
Для виховного впливу на дитину батьки можуть використовувати методи і заохочення, і покарання. Однак, якщо дитяча поведінка суперечить узвича¬єній у родині, покарання може бути не лише жорстке, а й жорстоке.
У ставленні до дитини батьки часто нехтують моральними якостями дитячої особистості. На перше місце вони ставлять захист від зауважень і претензій інших, не звертаючи уваги на те, права їхня дитина чи ні. Такі бать¬ки не зважають на конфліктні ситуації, що виникають з будь-якого приводу. Вони завжди стають на бік своєї дитини.
Як результат змагального стилю виховання формується пошуковий со-ціально-психологічний тип особистості дитини.
Поміркований стиль. У сім'ях, де панує цей стиль виховання, батьки намагаються надати дитині максимум свободи дій, аби вона набувала особистого досвіду шляхом власних спроб і помилок. Вони прагнуть вилучити зі свого педагогічного арсеналу окрики і докори, оскільки вважають, що активність малюка повинна мати природний вихід. Батьки впевнені, що дитину не варто заохочувати за те, що вона й так робить із насолодою. У сім'ях із поміркованим стилем вихован¬ня не вдаються до фізичних покарань і примушувань. Батьки вважа¬ють, що дитина може сама обрати діяльність, яка їй подобається, вар¬то лише дати їй пораду чи рекомендацію. У таких сім'ях у дорослих і дітей налагоджуються теплі й дружні стосунки, дитина на рівних із батьками бере участь у сімейних справах, у вирішенні різноманіт¬них родинних проблем і ситуацій. Батьки прагнуть, аби дітей ніколи не принижували ні сторонні, ні близькі.
Як результат поміркованого стилю виховання у дитини формується сен-ситивний соціально-психологічний тип особистості, для якого характерні шанобливе і приязне ставлення до навколишніх, толерантність, відкритість. Якщо ж такі діти вчиняють недобре, їхні батьки не поспішають з покаран¬ням. Вони надають дитині шанс обміркувати вчинене, усвідомити провину, поглянути на проблему з позиції іншої людини, втягнутої у конфліктну си¬туацію.
Попереджувальний стиль. Вибір цього стилю виховання зумовлений зазвичай певними причинами. Це може бути хворобливість дитини чи деякі характерологічні особливості дорослих. У результаті формується інфантиль¬ний соціально-психологічний тип особистості дитини
Найчастіше такі діти змалку часто хворіли і батькам притаманні помір-кованість і надмірне хвилювання за здоров'я дитини, хворобливі реакції на найменші прояви її нездоров'я. Дитина у такій сім'ї практично позбавлена самостійної активної діяльності: батьки визначають, у що і з ким їй гратися і дружити, чим цікавитись у позаурочний час, який обсяг інтелектуального і фізичного навантаження брати на себе.
Такі батьки бояться порушити раз і назавжди заведений ними порядок, їх лякають будь-які прояви ініціативи з боку дитини. Вони намагаються убез¬печити дитину від зауважень і покарань інших дорослих.
Попереджувальний стиль сімейного виховання характерний для батьків, чиє дитинство було важким і матеріально незабезпеченим. Тому для власних дітей вони роблять усе можливе і неможливе, аби лише позбавити їх будь-яких труднощів і випробувань.
Контролюючий стиль. Важливо враховувати причини, які зумовлюють застосування саме цього стилю сімейного виховання:
дитина виховується в жорстких умовах; її батьки самі виросли в роди¬нах, де до дітей ставилися жорстко-вимогливо, переважав авторитарний тип дитячо-батьківських взаємин, і вони автоматично перенесли в свою сім'ю аналогічний стиль виховання з батьківської домівки;
батьки вважають значущою для себе думку інших людей щодо вихован¬ня і вважають її головною у контролюванні та регламентації життєдіяльності власних дітей;
дитина з якихось причин тривалий час перебувала поза домівкою, напри-клад, у лікувальному закладі чи у родичів, де до неї ставилися недоброзичли¬во або жорстоко; вона при цьому відчувала дискомфорт, перенесла стресову ситуацію, стала злою, агресивною.
У дітей, які виховуються в сім'ях з контролюючим стилем виховання, формується тривожний соціально-психологічний тип особистості. У таких сім'ях свобода дитини чітко регламентується і контролюється. Батьки жор¬стко вказують дитині, з ким їй дружити, у що вдягатися.
У таких родинах поширені методи покарання, які виявляються у команд¬ному тоні спілкування з дітьми, криках, образах, приниженні, фізичних по¬караннях. Деякі батьки використовують фізичні покарання досить жорстоко, виправдовуючи себе тим, що в сім'ях їхніх батьків також використовували аналогічні методи, і вони виросли хорошими людьми. У деяких випадках батьки демонстративно карають дитину, аби показати ступінь своєї влади над нею.
Якщо такі батьки помічають і відзначають позитивний вчинок дитини, то одразу знаходять привід вказати на щось негативне, що їм не подобається. Батьки не вважають за потрібне дослухатися до думки власної дитини, вва¬жаючи її малою, нерозумною.
Метою батьківського виховання в таких сім'ях є намагання, аби дити¬на завжди вчиняла «правильно», щоб це стало її звичкою. Однак, оскільки батьки завжди невдоволені поведінкою дітей, ті зростають невпевненими, не знають, де і як саме слід поводитися.
Ці діти відрізняються від інших навіть зовні. Вони недовірливі, похмурі, схильні до конфліктів, навіть якщо для цього немає підстав. Учні цього типу дуже нерішучі та замкнені, але високо цінують приязне ставлення до себе, дружбу, заради підтримання якої здатні на багато що.
Через те, що вдома такі діти не отримують достатньо тепла, доброти, співчуття, вони стають брутальними і безпощадними стосовно інших людей.
Співчувальний стиль. Умовою формування такого стилю виховання є невеликі матеріальні статки родини, погані побутові умови, відсутність одно¬го з батьків. Дуже часто співчувальний стиль виховання притаманний бага¬тодітним сім'ям.
У таких сім'ях дорослі, як правило, багато працюють, і діти самі опі¬куються собою. Відсутність іграшок, книжок, ігрового матеріалу призво¬дить до того, що дитина в своїх іграх програє побутово-трудові операції, які здійснюють близькі їй люди. Вона пильно вдивляється у світ дорос¬лих, рано залучається до дорослого життя і трудової діяльності, активно допомагаючи батькам. Діти із сімей зі співчувальний стилем виховання дуже жаліють своїх батьків за важку й активну працю, однак замикають¬ся на родині та її житті. Вони стають малоактивними, безініціативними. Ставши учнем, така дитина поводиться насторожено, довго придивля¬ється до навколишніх, до ровесників, причому уникає розмов про себе, батьків, родину.
У сім'ях зі співчувальним стилем виховання не застосовують ані методів заохочення, ані методів покарання. Діти тут досить рано дорослішають, вони бачать і розуміють труднощі і радощі, якими живе їхня родина. Потреби у цих сім'ях задовольняються відповідно до можливостей батьків. Діти це ро¬зуміють, оскільки бачать, що батьки роблять для них усе, але в межах розум¬ного, тобто вони їх люблять, та не розбещують.
Батьки з таких родин усвідомлюють, що їхня мета — навчити дитину жити у реальному світі, переборюючи труднощі і радіючи кожній, хоч і ма¬ленькій, та власній перемозі
У сім'ях зі співчувальним стилем виховання дитину намагаються відго¬родити від батьківських переживань і негараздів, у її присутності не обгово¬рюють проблеми на роботі, вчинки колег, тим більше не засуджують інших людей, з якими виникають певні непорозуміння і конфліктні ситуації. Проте діти все добре бачать і розуміють власних батьків, намагаючись підтримати іх. При цьому поведінка батьків є для них еталоном, орієнтиром і прикладом. Іноді у педагога може скластися враження, що дитина позбавлена будь-яких емоцій, проте це не так: просто вона живе у своєму світі, в який впускає лише дуже близьку людину.
Гармонійний стиль. Суть цього стилю виховання в його назві. За цього стилю формується гармонійний соціально-психологічний тип осо¬бистості.
У таких сім'ях дитина є завжди бажаною. Батьки задовго до її народжен¬ня розмірковують, яку людину вони хочуть виростити і виховати. Дитина народжується, виховується і зростає в теплій та дружній атмосфері. Батьки в сім'ях гармонійного стилю виховання плекають звичаї і традиції своїх пра¬щурів і приділять багато уваги, часу і сил, аби створити власні родинні тра¬диції, що, у свою чергу, формує в дитини почуття своєї значущості, вміння жити серед людей.
Діти такого стилю виховання демонструють розсудливість і вмотивова¬ність своїх вчинків, виявляють чуйність до ровесників і уважність до звер¬нень дорослих людей. Завжди говорити правду — характерна особливість цих дітей. Але якщо з якихось причин вони хочуть її приховати, ніколи не проговоряться.
Такі діти вміють вірно дружити, у спілкуванні — відверті та правдиві, відкрито діляться своїми проблемами, не приховують власних почуттів і ба¬жань.
Для них однаково значущі як фізичні, так і розумові навантаження. На всіх уроках такі діти намагаються бути активними, творчими, цілеспрямо¬ваними. Вони із задоволенням ставляться до будь-якої діяльності, не бояться зізнатися у наявності труднощів, у тому, що чогось не розуміють. У них дуже розвинена самооцінка на рівні адекватності. Вони дають слово і тримають його, що б не сталося, навіть на шкоду собі.
5. Вправа «Шкала цінностей».
Наша дитина. Яка вона?
Батьки визначають хороші риси дитини, пишуть на промінчиках, прикріплюють, а потім негативні (на їх думку) —на хмаринках. Сонце  промінцями розганяє  хмари,  тож  і  негативні  риси  зникнуть  при належному вихованні.
- Чому ж тоді є дитяча агресія?
- Як її перемогти?
6. Діти, батьки і домашні завдання.
- Інформація психолога гімназії (результати проведеного анкетування)
- Класний керівник - статистичні дані (скільки часу діти мають готувати домашні завдання, вага портфеля і т.ін.)
- Визначення настрою, із яким діти готують уроки, порівняти із визначенням дітей.
- Вияснити запитання, прохання до вчителів.
7. Складання пам'ятки для дітей.
Вручення пам'яток-прохань батькам від дітей.
8. Вручення «медалей» батькам: «долоньки» дітей, виготовлені із
кольорового паперу, із теплими словами для батьків (підготовлені учнями
напередодні зборів).
9. Підсумки «Сьогодні я дізнався, … зрозумів…» (за методикою «Продовж речення»).