Сценарій до Дня писемності «Свято українського Слова»

Мета заходу: ознайомити дітей з історією української писемності, визначними постатями (Нестора Літописця, Кирила та Мефодія, П.Яцика); з’ясувати витоки нашої мови, її місце серед інших слов’янських мов; розширювати знання про красу і багатство української мови; формувати розуміння того . що укр.. мова  - наш скарб, без якого не може існувати ні народ , ні Україна як держава ; пробудити почуття національної гідності; виховувати почуття відповідальності за збереження рідної мови та бажання бути причетним до її розвитку, а також любов до рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків.

Очікувані результати :

-         знати цікаві факти з історії укр.. письма, життя відомих особистостей;

-         усвідомити роль мови у своєму житті та житті нації ;

-         вміти виразно читати поезії, вміло зіграти обрані ролі у сценках;

-         піснею і музикою привернути увагу до милозвучності українського слова;

-         розуміти власні переживання та почуття інших , бути толерантним.

Обладнання: святково оформлена сцена, учень в образі Нестора Літописця, костюми до інсценізацій; слайди як супровід до розповіді ; буклети про мови.

                                     Хід свята

Ведучий 1.  Доброго дня , шановні друзі! Ми раді вітати вас на «Святі українського слова»!Здрастуй, Слово, українська мово,

              Здрастуй на межі тисячоліть!

              Квітни калиново й барвінково

              Запашна вічнозелена віть!..

Ведучий 2.  Слово – брила, слово – крила, диво,

                       У незнане зоряне політ.

                       Через мову щиро і правдиво

                                         -2-

           Одкривається нам весь білий світ.

Ведучий 1.   Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження , це почуття , які допомагають нам виразити любов і турботу про рідних та друзів , це радість , якою ми ділимося з коханою людиною, це душа, що випромінює життєву силу , це невичерпне джерело  , звідки ми черпаємо наснагу , знання і прагнення осягнути світ.  

Ведучий 2. «О слово рідне, хто без тебе я?

                        Німий жебрак, старцюючий бродяга?

                        Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

                         Прах, купа жалюгідного рам’я…»-

так сказав відомий український поет Дмитро Павличко.

Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона є тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань , що визначає нашу ментальність . У ній сконцентровано всі наші бажання,надії та сподівання мільйонів людей , що являють собою єдиний народ.   Саме  вона – наша мова – втілює в собі укр.. характер , нашу пам’ять , історію та душевну міць, наші звичаї і традиції , розум і багатющий досвід поколінь , ніжну красу і силу душі людської.

І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра : «Мова – це душа народу, а народ без мови не народ».

Ведучий 3. Українська мова входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов. І тому завдяки проголошенню незалежності вона, як і українська культура, по праву займають належне місце у світі. А для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього , наш національний календар поповнився ще однією важливою датою для кожного справжнього українця  - 9 листопада. Це наймолодше державне свято.

Ведучий 4. Свято було встановлено 6 листопада 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою ( слайд 1) за підтримки ініціативи громадських організацій  та з урахуванням важливої ролі нашої мови для розвитку українського суспільства  Указом № 1241 /97 «Про День української писемності та мови».В указі було зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови , який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця».

               ( На сцені з’являється Нестор Літописець)

Нестор Літописець.  (Слайд 2 ) «(русс.) Велика бо бывает польза от ученья книжного:книгами бо кажеми и учими есми пути покаянию,мудрость бо обретаем и воздержание от словес книжных. Се бо суть реки, наполняющие

                                                        -3-

вселенную, се суть исходищя мудрости : сими бо в печали утешаеми есмы…»

(Повторює: «Велика бо польза…..» - і пише знову.

         «Ви , напевно, здогадалися, хто я? Так , мене звати Нестором. Народився я у Києві. У 17 років поступив послушником до Печерської обителі , але монахом став не одразу. Згідно з церковними правилами , ті , хто готував себе служінню Богу в монастирі, підлягав обов’язковому трирічному випробуванню. Випробування я витримав і був удостоєний дияконського сану. У Києво – Печерській обителі було багато чоловіків високого розуму, які були взірцем духовного вдосконалення . Тут панували повага і злагода . Старші допомагали молодшим , наставляли їх , укріплювали їх віру. Цей час не пройшов марно.  Я написав «Житіє Феодосія Печерського» та «Чтєніє про Бориса і Гліба»(слайд 3). Коли мені було 40 літ, а саме у 1110 році , я взявся за написання літописного звіту , щоб розповісти нащадкам , «откуда єсть пошла русская земля , кто в Киевъ нача первъе княжити …» Для цього я вирушив до Володимир-Волинського та Зимненського монастирів. Там я знайшов Волинський літопис. А ще познайомився з руськими літописними зведеннями і сказаннями, монастирськими записами, візантійськими хронічками. А ще записав цікаві розповіді старців, воїнів, мандрівників , свідків багатьох подій…»

Ведучий 1. Писемні пам’ятки , створені видатним давньоруським письменником , прародителем художнього слова літописцем Нестором , що народився поміж 1040 і 1056 роками, мали значний вплив на розвиток всієї української культури. Результатом такої 20-річної праці Нестора Літописця стала «Повість минулих літ». Із Києва «Повість…» пішла між слов’ян і стала досить популярною та шанованою. У ній автор використовував також численні праці своїх попередників (Василя, Федора,Никона Великого), а також усні перекази , свідоцтва очевидців , власні спостереження , вставки з Біблії, з перекладної грецької та болгарської літератур(слайд 4).

Ведучий 2. Для тих часів це була неймовірна титанічна праця, автором якої була освічена людина , що віддала своє життя улюбленому книжному навчанню , яка знала кілька іноземних мов. На відомій скульптурі Антокольського з Київського музею російського мистецтва ми бачимо Нестора з пером у руці , вічно схиленим над писанням , що творить подвиг життя свого, даруючи нам історію і сам залишаючись у ній. У монастирській бібліотеці було знайдено опис зовнішності Нестора: «…Нестор-литописец подобнем сед, брада не раздвоилась , на плечах клобук , в правой руке перо, а в левой – четки…»

Ведучий 5. У цей день – 9 листопада – за традицією покладають квіти до пам’ятника Нестору Літописцю , відзначають найкращі здобутки просвітителів

                                              -4-

та мовознавців у сфері мови та культури України, заохочують видавництва , які випускають літературу українською мовою. А також у цей час стартує Міжнародний конкурс знавців укр.. мови ім.. П.Яцика. Саме він став засновником цього конкурсу серед передової учнівської молоді(слайд5).

Учениця. У слова свої закони вічно мінливого руху,

                   У слова свої ознаки світла, тепла, ваги.

                   Слово – клітина мислі, артерія сили духу,

                   Тільки воно єднає різні людські береги.

Як великого мецената і найпалкішого поціновувача укр.. культури його знав увесь світ. Будучи українцем за походженням, він одним із перших у сучасній історії України мислив категоріями патріотизму в контексті глобального розвитку цивілізації. І тому його фраза-афоризм «Справжній патріотизм вищий за будь-які партії…» близька і зрозуміла для нас сьогодні.

Учень. Народившись у селі Верхнє Синьовидне на Львівщині у селянській родині , закінчивши семирічку, ставши помічником машиніста і виїхавши за кордон, П.Яцик не переставав вболівати за долю своєї Батьківщини. Канадський будівельник-землевласник укр.. походження , з кінця 50-х років почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проектів укр.. діаспори. Маючи власний бізнес, зароблені гроші він вкладав в освітницьку діяльність й книговидання. Саме П.Яцик на власний кошт видав повне зібрання творів М.Грушевського, котре стало йому в мільйон доларів. А у 2000 році , не зрадивши своєму життєвому кредо, П.Яцик запалив свічку міжнародного конкурсу знавців укр.. мови. Вперше він пройшов у селі Моринцях (на батьківщині Тараса Шевченка). Особливістю конкурсу стало те, що грошовими преміями відзначились переможці від І до Х місця. Перший преміальний фонд склав 475 тисяч гривень.

Ведучий1. 2003 року відбувся ІУ Міжнародний конкурс з укр.. мови , в якому брали участь 5 млн.осіб. За рішенням Ліги укр.. меценатів , конкурсу було присвоєно ім’я П.Яцика, а його дочка Надія стала почесним головою конкурсу. На 10-ту річницю Дня незалежності України П.Яцик був нагороджений орденом Ярослава Мудрого У ступеня.

Ведучий2. А де ж бере своє коріння укр.. мова?

                     Початок розвитку слов’янської писемності пов’язаний з іменами солунських проповідників Костянтина і Мефодія , які проповідували християнство в Моравії. Мова, для якої вони , за переказами, створили письмо, використавши грецьку абетку з додаванням деяких літер , називалася староболгарською(слайд 6).Оскільки цю мову було використано для перекладів

                                        -5-

із грецької церковної літератури, її почали називати церковнослов’янською. Наше сучасне письмо походить від кирилиці. Латинським алфавітом користуються поляки, чехи , словаки, хорвати, словенці, тобто всі, хто перебував під впливом Риму.

                    Ми з вами звикли, що літери і слова йдуть зліва направо. Так пишуть і українці, й англійці, і німці , і французи, і фіни, і греки… Але якщо підрахувати, скільки людей пишуть зліва направо, їх виявиться не так і багато. Набагато більше ( десь не менше мільярда) людей на земній кулі пишуть справа наліво і згори донизу.Так, наприклад, роблять китайці: китайську книгу доводиться читати з останньої сторінки до першої , а кожну сторінку  - справ наліво і зверху вниз. Так само читають і японську книгу. Арабську чи єврейську книгу читають справа наліво , але рядочки в них ідуть так само, як і в нашій книзі.

                     Цікавий спосіб письма давньогрецький. Він називається «бустрофедон», або «борона бика». А ось в давньоєгипетському письмі ієрогліфи розташовувалися так, щоб було красиво!. Точніше, їх треба було вписати в уявний квадрат. Заради цього іноді відкидалися цілі склади або порушувався їхній порядок у слові. 

Учень.  Розгляньмо види письма , які існували за всю історію людства. І розпочнемо з предметного письма, що передбачало спілкування за допомогою певних предметів. Наприклад, у північноамериканських  індіанців спільне розкурювання люльки означало прийняття миру. В Україні ж існував звичай вручати гарбуза, якщо дівчина відмовляє залицяльнику вийти за нього заміж або зав’язувати вузлики на хустині – на пам’ять(слайд 7).  Предметне письмо досить обмежене: ним можна передати коротке конкретне повідомлення.

Учениця.  А зараз поговоримо про малюнкове , або піктографічне, письмо. Початком такого письма вважають зарубки мисливців на деревах. Зараз таке письмо ми можемо спостерігати у знаках дорожнього руху(слайд 8); наприклад, перекреслена стрілка означає , що рух у певному напрямку заборонено.

                  У сучасному суспільстві малюнкове письмо трапляється на кожному кроці . Ось декілька загальноприйнятих прикладів: череп і кістки на трансформаторних будках; знаки родів військ на погонах і петлицях військовослужбовців – танки, гармати, крила; малюнок чарки на коробках, у яких перевозять крихкі предмети  тощо.

Учень. Переходимо до  ідеографічного , або символічного , письма. Ідеографічне письмо іменують ще ієрогліфічним . Найвідоміші писемності – єгипетська , шумерська, китайська, писемність Майя, причому з них лише китайська поширена й досі. Загалом у сучасній китайській писемності близько

                                          -6-

60 тисяч ієрогліфів . Зазвичай китаєць знає декілька тисяч ієрогліфів, і цього достатньо , щоб читати газети і журнали, художню л-ру. Ми  зараз теж користуємося ієрогліфами, самі того не помічаючи. Наприклад, %. Сюди ж належать арабські і римські цифри, математичні знаки. Ці знаки зрозуміє і українець, і француз, і турок, але прочитають (тобто озвучать ) по-своєму.

Учениця. Звуковим,або буквеним письмом ми користуємося зараз. Це письмо, в якому звуку відповідає окрема буква. Знаки для позначення приголосних звуків були взяті греками з фінікійської писемності , а для голосних греки придумали самі. Грецький алфавіт виявився таким простим і зручним,що його використали й інші народи Середземномор’я – лікійці, лідійці, карійці. Із фінікійського алфавіту виникло багато інших писемностей, зокрема арабська та індійська. Але нас цікавить укр.. алфавіт, або, як його ще називають , кириличний. Кирилиця – не єдина ранньослов’янська писемність.Існувала ще й глаголиця. Вона складніша ,ніж кирилиця. Кирилиця має 43 букви. З плином часу деякі букви стали зайві й  були вилучені з алфавіту.

Учень. Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

              Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці,

              Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

              Коли ми перестали гордитись, що ми – українці?

Упродовж кількох століть укр.. народ привчили до думки про нібито «вторинність» укр.. мови, ретельно приховуючи від нас величезний масив укр.. писемності, історії та культури , яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. Наше слов’янське письмо – знайомі і звичні літери абетки – пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. Та не завжди мова вільно могла існувати на Україні.

               (Інсценізація «Дівочі вечорниці»)   

1 дівчина.    Дівчата, а ходімо на пагорб на вечорниці , я покажу вам, що купив мені батько.

2 дівчина.     Добре тобі, Оксано, батько й до школи віддав і книги гарні купує. А я хоч і хочу , та немає за що вчитися.

3 дівчина.     Не сумуй. Не одна ти не вмієш читати і писати. Та що вдієш , що батьки наші бідні , ледь хліба та каші вистачає на зиму, та й пан погано гроші платить.

4 дівчина.      А в мене не те що книг, чобіт на зиму немає. Буду сидіти в хаті, бо як же босій по снігу ходити.

5 дівчина.       Давайте краще заведемо нашої, укр.. , доки наглядач не побачив, що ми без роботи сидимо, а сонце ще не сіло.(Співають укр.. пісню).

                                                 -7-

Наглядач. А што ето ви здєсь бєздєльнічаєте? Ану бистро рабо тать, а то не защітаю день. Разоралісь своімі холопскімі пєснямі. Лучше би наш, благородний язик учілі, панській.

Ведуча.   Історія кожного народу має героїчні й трагічні , щасливі й нещасні сторінки. На долю України випали великі поневіряння : турецько-польські феодали , російський царизм хотіли поневолити наш народ, забороняли мати власну історію, культуру, мову. Ось кілька сторінок «Скорботного календаря укр.. мови»:

    1720 рік – російський цар Петро І забороняє друкувати книги укр..мовою.

    1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито укр.. школи при полкових козацьких канцеляріях.

    1862 рік – закрито укр.. недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі укр.. культури, заборонено видавати книжки укр.. мовою.

     1908 рік – вся культурна , освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

     1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення рос. мови, чим підтинає коріння укр. мові.  

     1989 рік – видано постанову , яка закріплювала в Україні рос. мову як офіційну загальнодержавну мову, чим укр.. мову було відсунуто на ІІ план, що позначається ще й сьогодні.

   Учениця. Зневажати мову мамину – біда,

                      Котра пустими зробить наші душі.

                      І ми нащадкам зможем передать

                      Лиш те, що корені калини сушить .

                      Зневажати мову – зрадити себе,

                      А зрадників хто може поважати?

                      І стане чорним небо голубе ,

                      Вмиратиме у муках рідна мати.

   Учень.      О, не згуби свого народу,

                      Безсмертна мово, рідна і терпка ,

                      Ти є душа співочого народу,

                      Що був , і є, і буде у віках.

Ведучий. Та й тепер дехто не дуже хоче поважати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.

(Інсценізація «Зустріч друзів»)

                                       -8-

Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:

Василько. Пашлі надвір, там такі класні сорєвнованія.

Ведуча. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся , що той образиться, і не виправив.

Михайлик. Ходімо.

Вас. Ти за кого будеш боліти?

Мих. Та,напевно,за своїх уболіватиму.

Наталка. Пацани,подождіть мене. Подивіться,який у мене гарний цвіток для побєдітєля.

Ведуча. Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не  захотів образити друзів.

Мих. Слухай, Васильку, а твої батьки у відрядженні?

Вас.  Да. А ти чьо хотів?

Мих. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?

Вас.  Да на неділі.

Мих. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, може, курси якісь  закінчив. Мені соромно , що мій друг не поважає мови, калічить її. Задумайся, в якій країні ти живеш( йде від друзів).

Нат.  Ну і двоюшнік ти, Василько. Навчись говорити.

Вас.  А сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток. Де ти таких слів набралася?

Нат. Злий ти, піду до Михайлика(тікає).

Вас. Наталко, зачекай, я не хотів тебе образити

Ведуча. Кожна людина, яка поважає себе, країну , мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну. А хто це? (На сцену виходять Проня Прокоповна і Голохвастов).

Гол. (з папіроскою). Звольте закуріть!

Проня. Ваша папіроска шкварчить.

Гол.  Ето в грудє моєй-с.

Проня. Чого?

Гол.  Од любви!

Проня. Ах, што ви!

Гол. То єсть тут у нутрє у мєня такая стрємітєльность до вас, Проню Прокоповно, што хоч крозь огонь готов пройтить!

Проня (набік).Починається, починається! ( До Голохвастова). Ах, ето ви кавалерські надсмєшки…Может, по кому другому , у вас стольки баришень.

                                                          -9-

Гол. Ето ви пущаєте критику; я соєї душі ,Проню Прокоповно, не покину лиш би гдє. Развє хіба там, гдє ваша душа – і більше в нікотрому мєстє.

Проня.  А ви уже знаєте, яка моя душа?

Гол. Ах, Проню Прокоповно, не рвіть меня, как пуклю! Потому відітє, какой я погібший чєловєк єсть.

Проня. Чого ж погібший?

Гол. Потому здєсь у мєня (показує на серце) такоє смєртєльноє воспалєніє завелось, што аж шипить.

Проня. Когда б заглянуть можна було вам у серце.

Гол. То ви би там увідєлі , што золотими слов’янськими буквами написано: Проня Прокоповна Сєркова. Ах, но єжелі б золотой ключ од вашого серца та лежав у моєй душі у кармані, вот би я бив щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серце і смотрєл би; не мився б, не помадився Б, не пив, не курив би по 3 дні, та всьо б смотрєв би.

Проня. Ах, когда б же тому було правда? (набік) Чого він навколішки не стає?

Гол.Да пущай меня алад’ябль скорчить, корда , значить, брешу(набік). Ну сміліще! (Стає навколішки). В грудє моєй – Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку і серце.

Проня. Ой, мамо моя! Я так стривожена..так сталось несподьовано …я…я…вас, ви знаєте…чи ви мене не обманюєте , чи любите ? Я ще молода …не знаюсь у цьому ділі…

Гол. Ви не вєритє? Так знайте ж, що я рєшитєльно нікого не любив , не люблю і не любитиму , окромя вас! Без вас мінє не жити на свєтє. Да єслі б я любив так Братську ікону, то міня б янголи взяли живим на небо!

Проня. Так дуже любите? (Схиляється до нього).

Гол. То єсть говорю вам – кип’яток!

Проня. Ой страшно!

Гол. Не безпокойтесь…обхождєніє понімаю…
Проня. І я вас дуже люблю! Душка мой! (Дає руку і цілує його). Я согласна…буть вашою половиною. От только спросить благословення…Папонько, мамонько!

Учениця.  До гарного слова нам треба звикати,

                    Щоб мова була як дзвінке джерело.

                    Подумай сім раз, перед тим як сказати,

                    Щоб слово твоє людям радість несло,

                    Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

                    Напоєне ласкою завжди було.

                                                    -10-    

Учень. Сучасний укр.. алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна :

розвеселити

розрадити

вселити надію

викликати посмішку

переконати

ощасливити

зцілити

причарувати

возвеличити

очистити душу

розсіяти сумнів

скувати сили душі

посилити тривогу і безнадію

поранити душу

приголомшити

принизити

образити

зганьбити

убити

зачарувати

викликати шал емоцій

надихнути на творчість

Полюбивши слово, можна закохатися в танець, пісню, музику…так,так, саме в музику…(Гра на скрипці- Лотиш Тетяна Сергіївна, Лотиш Андрій, Шахрайчук Влад).

     На сцені з’являється дівчина-Мова у вінку зі стрічками, а за нею дівчата.

1-ша дівчина. Купана-цілована хвилями Дніпровими.

2-га дівчина. Люблена-голублена сивими дібровами.

3-тя дівчина. З колоска пахучого,зкореня цілющого.

4-та дівчина. Із усмішки і сльози , сонця, вітру і грози.

Усі. Наша мова.

5-та дівчина. Як осмута матерів.

6-та дівчина. Думи сивих кобзарів.

7-ма дівчина. І дівочі переспіви синіх вечорів.

                                              -11-

8-ма дівчина. Виплекана веснами і серцями чесними.

Усі. Наша мова.

Дівчинка – Мова. Як путівець між нивами – проста,

                                  Барвиста,наче далеч веселкова.

                                  Такою увійшла до нас в уста

                                   І в долі заясніла ваша мова.

                                   З роси , проміння,шуму колосків

                                   Я вам дарую чисте першослово,

                                   Аби з ясних слов’янських берегів

                                   У світі засвітитися дніпрово .

Ведучий1. Україна та її культура святкують відродження . Тож побажаємо всім українцям , що свято бережуть укр.. слово , щастя, натхнення, добра , миру, світлого майбутнього.

Ведучий 2. Хай же лине над світом чарівне укр.. слово на добро, на мир, на щастя.

               (Учениця виконує пісню «Сто відсотків щастя»)